- Дотримуйтеся позитивної моделі спілкування з гіперактивною дитиною. Хваліть її щоразу, коли вона того заслуговує, акцентуйте увагу на її успіхах, досягненнях, добрих справах тощо. Адже це допомагає утвердити впевненість дитини у власних силах.
- Намагайтеся уникати слів «ні» і «не можна».
- Говоріть з дитиною, та й у родині загалом, стримано, спокійно та м’яко.
- Давайте дитині лише одне завдання, із яким вона має впоратися у встановлений проміжок часу. Так дитина зможе виконати завдання якісно і вчасно.
- Використовуйте зорову стимуляцію для підкріплення усних інструкцій. Наприклад, покажіть дитині на власному прикладі, як правильно потрібно виконати певне завдання, поводитися в тій чи тій ситуації тощо.
- Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги.
- Дотримуйтеся вдома чіткого розпорядку дня.
- Уникайте за можливості великого скупчення людей під час прогулянки з дитиною.
- Не давайте дитині втомлюватися, адже це призводить до зниження самоконтролю та підвищення гіперактивності.
- Створіть умови, у яких дитина матиме змогу витрачати зайву енергію. Наприклад, дуже корисною є щоденна фізична активність на свіжому повітрі.
- Обмежуйте кількість приятелів, що перебувають поряд з дитиною під час ігор (бажано, щоб це був лише один товариш). Уникайте надто неспокійних і галасливих приятелів дитини.
Лекторій для батьків.
«Особлива дитина поряд»
llll
Життя – це поле щастя й муки,
Тому до труднощів звикай,
Та головне – безсило руки
Ніколи ти не опускай
На жаль, наше життя не казка. Разом з новітніми технологіями науково-технічного прогресу, суцільною комп’ютерною революцією суспільства, безліччю представників обдарованого і талановитого дитинства та молоді, про яких «пістрять» телеекрани і мас-медіа, в нашій країні живуть діти, фізичні та психічні можливості яких менші ніж у звичайних та «зоряних» однолітків. Вони мають статус дітей з особливими потребами ( хоча науковці сучасної педагогіки заперечують: «Потреби у всіх людей однакові, не залежно від їх можливостей»). Тому зупинимося на формулюванні – «діти з особливими освітніми потребами». Ця група дітей включає в себе досить широкий спектр проблем у психофізичному розвиткові. Це діти з порушеннями мовленнєвого, зорового та опорно-рухового апарату, діти з порушеннями психологічного розвитку, розумово відсталі діти, діти – аутисти, інваліди дитинства з різною етіологією походження. І кожна з цих категорій дітей, безумовно, є складною для розуміння , сприймання, а особливо, прийняття оточуючими та суспільством.
Практика роботи у дошкільному закладі показує, що сьогодні батьківській громадськості бракує знань з питань спеціальної педагогіки ( за статистикою кількість дітей з проблемами психофізичного розвитку в країні щорічно зростає). Тому, пропоную розпочати серію публікацій, присвячених саме «особливим» дітям. Зупинимося на розгляді най поширеної проблеми розвитку сучасних дітей – це порушення психологічного розвитку (ППР).
В спеціальній педагогіці з початку ХХ сторіччя серед спеціалістів всіх країн світу стало актуальним питання «загадкової» та дуже розповсюдженої категорії дітей із затримкою (порушенням) психологічного розвитку. Спеціалісти шукають відповіді на складні запитання: «Хто винен, що вона виникає?», «Чи здатні педагоги впоратися з труднощами у вихованні та навчанні дітей?» «Наскільки тимчасовий цей стан?» Але на всі ці питання однозначної відповіді не існує.
Висновок – ППР
Якщо визначити загальну характеристику порушення психологічного розвитку, то це стан, обумовлений недостатністю окремих функцій ( пам’яті, уваги, мови, сприйняття, емоційно-вольової сфери та особистості) при відносному збереженні розумових операцій та здатності до абстрагування, який виникає на різних вікових етапах розвитку.
Розрізняють чотири основних види ППР
1. Констутаційно зумовлена (генетична зумовленість) форма порушення психологічного розвитку.
Дитина не хвора, але вона і фізично, і психічно розвивається повільніше, ніж інші діти, особливо відстає емоційно-вольова сфера. Це виявляється у тому, що ще на початку навчання у школі вона ще є фактично дошкільником : шкільні обов’язки, правила поведінки їй поки що недоступні і не викликають інтересу. Вона дуже безпосередня, емоційна, не вміє керуватися правилами поведінки на уроці, не включається у роботу класу, не сприймає завдання, а тому мало й мало чого вчиться. На перерві ж вона жвава і досить кмітлива, захоплено грається з однокласниками. Нерідко виявляється, що такі особливості розвитку свого часу спостерігалися і в когось з членів сім’ї, що свідчить про генетичну зумовленість цього відхилення. Здебільшого затримка психічного розвитку цієї форми не буває дуже глибокою, дитину не можна вважати хворою, і за належного підходу з боку вчителя вона вирівнюється в умовах загальноосвітньої школи. Звичайно, є всі підстави починати навчання таких дітей на рік пізніше.
lll
2. Соматично зумовлене порушення психологічного розвитку.
Воно зумовлюється тілесним захворюванням (різні хронічні інфекції, алергічні стани, вади серця тощо). Звернімо увагу на те, що центральна нервова система у таких випадках не вражається хворобою, а страждає від виснаження дитячого організму загалом. Хвороба знижує психічний тонус дитини, робить її млявою. До шкідливого впливу самої хвороби часто додається ще й негативний вплив умов виховання, які часто створюються навколо хворої дитини. Постійний страх за здоров’я і саме життя малюка змушує батьків знижувати вимоги до нього, випереджати всі його бажання, а це формує пасивність, безініціативність, егоїзм. Постійне виконання дорослими всіх тих справ, з якими дитина могла б упоратися й сама, відгороджує її від життя, заважає багато чого навчатися, пізнавати нове.
3. Психогенно зумовлене порушення психологічного розвитку.
Численні спостереження за розвитком дітей показують, що до порушення психологічного розвитку у них може призвести дефіцит спілкування в ранньому дитинстві, відсутність материнської турботи та любові. Для нормального розвитку малюкові потрібне відчуття захищеності, яке дає йому тісний контакт з близькими. Постійні залякування, покарання, самотність пригнічують навіть здорову дитину і знижують її психічний тонус і тим самим призводять до затримки розвитку. Особливо часто це трапляється в дитбудинках, де дітям забезпечують певний рівень фізичного догляду, але живуть вони в ізоляції від навколишнього світу і потерпають від нестачі індивідуальної теплої уваги, близьких дорослих. Звичайно, тяжкі психологічні умови можуть бути для дитини і в сім’ї , де постійні конфлікти, сварки, пияцтво.
4. Церебрально-органічна форма порушення психологічного розвитку.
Це найпоширеніша і найтяжка форма ППР і, як свідчить її назва (церебральний - мозковий), пов’язана з ураженням головного мозку. Її вияви виражені яскравіше і є стійкими. Щоб їх усунути чи пом’якшити, потрібні систематичні психологічні і педагогічні заходи.
Під час неврологічного обстеження таких дітей лікар здебільшого виявляє певні відхилення у функціонуванні їхньої нервової системи, що свідчить про шкідливий вплив на мозок плоду чи новонародженої дитини різних факторів. Так, на розвиток плоду може шкідливо позначитися хвороба матері, наприклад, серцево-судинна недостатність, захворювання печінки, нирок, ендокринні та інші хвороби. Згубно діють на розвиток плоду різні вірусні інфекції, токсичні речовини, якими забруднюють навколишнє середовище відходи виробництва, а також наркотики, нікотин, алкоголь, деякі лікарські препарати. Усе те, що шкідливо позначалося на розвитку плоду, потім призводить і до ускладнення процесу пологів, що загрожує дитині травмами голови. До всіх негативних впливів під час вагітності й пологів більш чутливий мозок дитини чоловічої статі, тому серед дітей із затримкою психічного розвитку хлопчиків майже вдвічі більше, ніж дівчаток.
Ознаки порушення психічного розвитку церебрально-органічного походження у багатьох дітей виявляється в ранньому дитинстві уповільненим темпом фізичного розвитку, зокрема незграбністю у рухах, пізнішим початком ходіння, а також мовлення
Порушення психічного розвитку соматогенного і психогенного походження піддаються корекції легше, а ось церебрально-органічного ґенезу – важче. Тому важливо знати саме причину порушення і від неї будувати корекційну та лікувальну роботу.Практика засвідчує, що чим раніше виявлено ППР та розпочата корекційно-лікувальна робота з дитиною, тим більше маємо шансів на успіх!
Психологічна допомога дітям з ППР
Однією з найважливіших ланок у системі психологічної допомоги дітям з порушеннями психологічного розвитку є психологічна корекція. В перекладі з латинської мови слово «корекція» (лат.-correctio) означає часткове виправлення або зміна. Корекційна робота з дітьми з ППР визначається згідно їх навчальних потреб, віку, ступеню складності порушень, а також умовами життя та виховання. Існує багато психокорекційних технологій, які спрямовані на компенсацію та виправлення інтелектуальних та емоційно-вольових проблем у дітей з різними формами ППР. Розглянемо найвідоміші.
АRТ-терапія –метод, заснований на зображувальному мистецтві ( малюнкова терапія, ліплення, аплікація, вироби з пластиліну, виготовлення конструкцій з підручних матеріалів.
Пальчикова гімнастика як метод корекції інтелекта дитини. Його мета – розвиток потенційних можливостей, пам’яті, уваги, мовлення та мислення. Ігри-вправи, спрямовані на розвиток тактильних відчуттів (різноманітні вправи з крупами,з клаптиками різних матеріалів та тканин, різні види конструктора, палички, пазли, мозаїка тощо). Ефективно використовується метод казкотерапії для корекції поведінкових порушень. Нагадаємо, що провідним (основним) видом діяльності дітей дошкільного віку є гра, тому в роботу з дітьми з ППР широко впроваджуються дидактичні (розвивальні) ігри, які сприяють формуванню самоконтролю та навичок навчальної діяльності. Адже основне завдання сучасного дошкільного закладу – всебічний психофізіологічний розвиток дитини на всіх вікових періодах і як наслідок, психологічна підготовленість до шкільного навчання. Розглядаючи психокорекційні напрямки роботи з дітьми з ППР, неможна не зупинитися на методі музикотерапії. Різноманітні дослідження, виконані в різних країнах, показують сприятливий вплив музики на інтелектуальний розвиток дітей. Музика стимулює мозкову діяльність загалом, оптимізує його роботу. Виявляється, що саме дошкільники найбільш чутливі до впливу музики. Вона розумово збагачує дитину, сприяє розвитку мовлення, логічного та абстрактного мислення, формує цінності риси дитини. Тому вплив музики на майбутнє життя маленької людини (а особливо з ППР) не можливо переоцінити.
Але, які б методи і форми роботи спеціалісти не використовували у своїй роботі з дітьми з ППР, без підтримки батьків, їх безпосередньої участі у розвиткові та вихованні дитини, говорити про результативність корекційної роботи неможна Повноцінний корекційний ефект досягається тільки після переносу позитивних здвигів спеціальних занять в повсякденне життя дитини. А це можливо шляхом тісної взаємодії педагогічного колективу ДНЗ та сім’ї.
Побажання батькам
Вийдіть за межі,
Довіряйте собі й намагайтеся
Змінити своє майбутнє
Д.Коуен
Проблеми у розвиткові власних дітей хвилюють багатьох батьків. Коли вперше почувши вердикт для своєї дитини, мабуть перед кожним з батьків постало безліч питань: «Як?», «Чому це сталося саме з моєю дитиною?», «Чи немає в тому нашої вини?» «Що робити?»… І як наслідок браку знань про проблему в сім’ї виникає розпач, страх, комплекс неповноцінності та усамітнення. Але ви , як батьки, маєте перш за все правильно зрозуміти суть порушення сина або доньки та особливості його(її) розвитку. Не тільки зрозуміти, а й «прийняти» проблему, навчитися з нею жити. Пам’ятайте «золоте» правило виховання – виховання любов’ю. Любіть свою дитину за те, що вона є! Любіть такою, яка вона є! Навчиться допомагати, підтримувати, втішати, долати труднощі разом з нею. Не бійтеся її перехвалити! Будьте терплячими! Якщо ви цього навчитесь і не квапитимете дитину, вона поступово навчиться всього. Вірте у її власні сили! І пам’ятайте – ви не самотні, не залишайтеся зі своїми проблемами наодинці – спілкуйтеся з рідними та друзями, живіть звичайним повноцінним життям. Якщо не впоратися самим, згадайте, що є така професія – психолог і він завжди там, де потрібна допомога. Зробіть крок йому на зустріч…
P.S. Цей бік нашого життя неможна приховувати від спільноти. Адже всім необхідно зрозуміти, що чуйне та відверте ставлення до «особливих» дітей та їх сімей поліпшує їх духовне здоров’я, відновлює віру та надію у власні сили, пробуджує приховані можливості.
Притча-блюз
«Добре ставлення до людини має
виявлятися не лише на словах,
а й в конкретних справах"
Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і загадав забивати їх по одному в паркан щоразу, коли він утратить терпець і посвариться з кимось. Першого дня юнак забив 37 цвяхів. Із часом він навчився опановувати себе, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися контролювати свої емоції, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли не було забито жодного цвяха. І батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху тоді, коли він жодного разу за день не втратить самоконтроль, не образить нікого і ні з ким не посвариться. Минали дні, і згодом у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огороди й сказав : «Ти добре поводишся синку, але подивись, скільки залишилося дірок…»
Коли ви ображаєте когось і кажете щось неприємне, то залишаєте по собі рани, схожі на ці дірки. І вони зостаються у серці незалежно від того, скільки разів потім ви попросите вибачення. Слова здатні завдати такого самого болю, як і фізичне насильство. Не забиваємо цвяхи нерозуміння, ворожості й жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а отже приймаємо оточуючих такими, які вони є.
